Золоті Ворота – вхід у величне минуле

Символ Києва – Золоті ворота – одна з найяскравіших пам’яток епохи становлення першої слов’янської держави – Київської Русі. Цей історичний об’єкт відноситься до найдавніших архітектурних і фортифікаційних споруд, які збереглися до наших часів.

Історія

zoloti_vorota_v_kyeviЗолоті Ворота збудовані за часів правління київського князя Ярослава Мудрого в 1164 році. Спочатку вони носили назву Південних і являлися частиною системи оборонних укріплень Києва. Ці ворота мали вигляд звичайних сторожових воріт. «Великими» їх назвав перший руський митрополит Іларіон у своєму «Слові про закон і благодать».

По завершенню будівництва Софії Київської Золоті Ворота стали головним сухопутним входом до Києва з південно-західного боку. В зв’язку з тим, що значимість Воріт зросла, Ярослав Мудрий звелів звести над ними надбудову – невеличку церкву Благовіщення. Вона повинна була стати даниною чільній на Русі християнській вірі. Саме з того часу в літописах зазначено Південні ворота Києва Золотими Воротами. В ширину вони сягали 7,5 метрів, в довжину біля 25 метрів, висота проїзду складала 12 метрів. Нікому із завойовників Києва не вдалося взяти місто штурмом з його південного боку.

Неможливо сьогодні уявити, що величезне місто обмежувалося за Ярослава Мудрого теперішнім центром столиці. Кріпосні вали мали довжину 3,5 кілометри. Вони пролягали повз Львівську площу, на якій розміщувались Львівські ворота, проходили до Золотих Воріт по вул. Ярославів Вал, тягнулися вниз до сьогоднішньої Площі Незалежності. Тут були розташовані Лядські ворота, від яких вали проходили на Михайлівську площу.

Архітектура і функції

zolvorota-w4Ці Ворота взагалі не мають схожості з подібного призначення спорудами, які зводили в той час архітектори Європи. В Європі такі будови функціонували  виключно як загороджувальні споруди, і мали вигляд кріпосних веж. Зведені в Києві Золоті Ворота можна порівнювати з константинопольськими Золотими Воротами.

Золоті Ворота Києва виконували роль проїзної вежі, були тріумфальною аркою, що надавала можливість проїхати чи пройти на головну вулицю столиці. Завдяки високому арковому прорізу,  золоченим міддю воротам і главі надвратного храму створювалась особлива атмосфера врочистості.

У 1238, в часи татарського нашестя і облоги, Золоті Ворота стали надійним захистом для міста і гордістю його творців, оскільки у завойовників склалося враження, що ця споруда неприступна. Саме тому ними було прийняте рішення пробивати стіну в іншому місці.

Часи минали і споруда старіла. В XVI-XVII столітті Золоті Ворота вже мали напівзруйнований стан, хоча і залишалися головним в’їздом в столицю ще до середини ХVIII століття.

В 1648 році ця історична споруда стала свідком радісної зустрічі киянами Богдана Хмельницького, який, отримавши перемогу у битві під Жовтими Водами, повернувся до столиці. Після об’єднання Росії з Україною у 1654 році російське посольство також в’їжджало з урочистостями в Київ через Золоті Ворота.

На рубежі століть XVII-XVII після реконструкції фортифікаційних споруд попереду воріт були збудовані земляні бастіони, ближче до середини XVIII століття пам’ятник, що став руїною, було засипано землею, а поряд збудовано нові Ворота, які мали таку ж назву.

В 1832 році Кіндрат Лохвицький власним коштом розкопав і повернув киянам цю історичну пам’ятку, його внесок в історію міста неможливо переоцінити, хоч Лохвицький являвся всього лише аматором в археології.

Остання реконструкція Золотих Воріт була закінчена в травні 1982 року, вона була приурочена до 1500-річчя столиці.
Розташовані Золоті Ворота на Володимирській вулиці №40а поряд зі станцією метро, що носить аналогічну назву.

Поширити