Видубицький монастир

Видубицький монастир є однією з найстаріших пам’яток Києва. Його заклав князь Всеволод Ярославович, син Ярослава Мудрого в 70 роках ХІ сторіччя. Він функціонував як сімейний монастир Володимира Мономаха і його нащадків.

Історія походження назви монастиря

Походження назви Видубицького монастиря має декілька версій. Згідно з однією з них, монастир і оточуюча цю святу обитель місцевість Видубичі походить від стародавньої легенди про Володимира-Хрестителя та поверженого ним язичного бога Перуна і інших язичницьких ідолів. В день хрещення Русі Володимир Святославович звелів потопити в Дніпрі ідолів, зроблених з дерева, та Перуна у металевому шоломі і з золотими вусами (так свідчить легенда). Миряни, які були вірними прихильниками стародавньої віри, з криками «Перуне видубай!» бігли поряд з річкою і закликали богів показатися їм і виплисти. Місце, в якому ідоли врешті решт виплили, і було назване Видубичами.

Інша легенда наголошує на тому, що своїм походженням назва зобов’язана переправі. Достеменно відомо, що ще до Хрещення Русі в місці, де зараз знаходиться монастир, існувала переправа через Дніпро. Миряни користувалися нею, щоб переправлятися на інший берег Дніпра, і робили це за допомогою «дубів» — човнів, що видовбувалися з суцільного дуба.

Ще одна версія походження назви – від підземного монастиря, який існував ще до Хрещення Русі на території Звіринецьких печер. Після прийняття християнства він «видибав» на поверхню і став територією язичницького капища.

Життя монастиря

indexПерші 120 років свого існування Видубицький монастир являвся центром світського життя міста. В цьому святому місці велися різноманітні політичні перемовини, збиралася рать перед початком військових походів, проводилися молитви, та вівся Київський літопис. Тут проживало і працювало багато вчених монахів, серед них Моісей і Селівестр, які внесли значний вклад в створення «Повісті минулих років».

Читайте також:  Пікнік-зони в Києві або де можно скоштувати шашлик на природі

В часи нашесть хана Батия, а також Андрія Боголюбського дерев’яний храм не раз потерпав від пожеж. Після ХІІІ сторіччя він перестав бути осередком політичних і світських подій у житті Києва. І тільки в XVII—XVIII сторіччях він почав забудовуватися за кошти меценатів і військових. Після секуляризації, конфіскації церковних володінь (цегельного заводу, двох сіл, свиноферми, полів, садів і озер) у власність держави, життя монастиря майже зупинилось, монахи, які дуже ситно і безбідно жили, порозбігались. Після цього монастир став некрополем для визначних особистостей.

Найперші будівлі монастиря були зроблені з дерева, тому вони не змогли дожити до наших часів. Тільки деякі з них збереглися до сьогодні. Серед таких будівель – церква Архістратига Михайла, яка була зведена при Всеволодові. Хрестово-купольний храм мав три приділи, які будувалися по технології утопленого ряду.

Церква розміщувалася на пагорбі над Дніпром. З часом його води стали підмивати стіни будівлі, і для того, щоб убезпечити її від руйнування, в кінці ХІІ сторіччя архітектором Милонегом було спроектовано підпірну стіну. Але в XVI сторіччі частина Михайлівської церкви, включаючи купол і вівтар, разом з цією підпіркою рухнула в Дніпро. Реконструювали цю будівлю аж в 1769 році, та оформили її в стилі українського бароко.

В кінці XVII сторіччя монастир почав розростатися, тут побудували цегляну 5-купольну Георгіївську церкву, Спаську церкву і трапезну. Гроші на ці споруди дав полковник Миклашевський. Дзвіниця була побудована в 1727-1733 роках на кошти гетьмана Данила Апостола, надбудова до неї зроблена у 1827 році. Спочатку вона планувалася як надбрамна, але під час будівництва верхньої її частини з’явилася здоровенна тріщина, тому було прийнято рішення закласти нижній ярус цеглою. Ворота зробили поряд.

Читайте також:  Пікнік-зони в Києві або де можно скоштувати шашлик на природі

В 1981-1985 роках спілка охорони пам’ятників ініціювала проведення реставраційних робіт, частина їх виконується і зараз. Але за ці роботи зараз платить вже сам монастир.

Сьогодення

Vydubychi_Monastery_in_Kyiv,_April_2005Гостей Києва, туристів, багато чисельних відвідувачів цієї пам’ятки привалює не тільки сам монастир і його унікальні будови, а й некрополь. Тут поховані відомі наукові діячі, представники творчої еліти, суспільні діячі в основному ХІХ сторіччя: Ушинський, Лелявський, Бец, Афанасьєв та ін. Прагнув бути тут похованим і Тарас Шевченко. В його «Заповіті», як свідчили його сучасники, були описані саме ці кручі над Дніпром. Знайдені також чисельні замальовки поета, на яких зображено монастир ХІХ сторіччя. Але опального поета міська влада Києва не дозволила поховати в межах міста.

Зовсім недавно були відкриті печери на Звіринці, саме від них походить Свято-Михайлівський монастир. Деякі вчені вважають, що ці печери старші за лаврські.

Сьогодні чоловічий монастир діє, він належить УПЦ КП. Тут функціонує 5 церков з чисельними чудовими багатовіковими фресками. Комплекс також включає в себе гончарні та дві художні майстерні, реабілітаційний центр, в якому надається допомога наркологічним хворим. Є тут і невеличке стаціонарне відділення, де хворим надається потрібна їм допомога.

Чудотворні ікони, цілюща вода, унікальні розписи

Vidubidckiy_monastir2Сьогодні монастир є одним з найбільш шанованих і відвідуваних місць. Саме тут знаходиться стародавня чудотворна ікона – до образа цілителя Пантелеймона стоять величезні черги. Зовсім нещодавно тут знову сталося чудо – почала мироточити ікона Георгія Побідоносця, виконана в сріблі.

Місцем паломництва є цілющі джерела, що розташовані на території комплексу. Одне з них – дерев’яна криниця, побудована на початку XVІІІ ігуменом Лаврентієм Горкою. В радянські часи влада, щоб припинити паломництво, залила в цю криницю цілу машину бетону. Але джерело почало бити в іншому місці, і тут також зробили криницю. Цілюща вода, як кажуть прихожани і всі, хто приходить до джерела, має  унікальні властивості та здатна виліковувати навіть тяжкохворих людей. Головне – мати глибоку віру і бути переконаним у своєму зціленні.

Читайте також:  Пікнік-зони в Києві або де можно скоштувати шашлик на природі

Крім чудотворних ікон і цілющої води храми монастиря славляться своєю унікальною архітектурою у розписами. В Храмі Архістратига Михайла, який вважається найдревнішою архітектурною спорудою, можна побачити розписи, датовані ХІ сторіччям. Їх виявили в 70 роки минулого століття під час проведення реставрації. Вхідна частина Храму прикрашена величним зображенням Архістратига Михайла.

В соборі Георгія Побідоносця, який було побудовано в 1701 році в стилі бароко колись був встановлений іконостас в позолоті, що мав 5 ярусів. Його подарувала святій обителі дружина гетьмана Данила Апостола. Пожежа, що сталася в 1936 році повністю його знищила. Але тут залишились для нащадків дуже цінні образи святих, майстерно викладені з мозаїки.

Щоб відвідати це місце, яке має потужну енергетику, потрібно приїхати в Ботанічний сад імені Гришко. Саме на його території сьогодні строїть цей комплекс. Хоча раніше вся ця територія належала монастирю. Багатьох приваблює сюди саме місце, яке має древню історію, до якої причетні засновники Русі — християнської північно-слав’янської держави.

Найближча станція метро з боку правого берега столиці – «Дружба Народів», від якої до Видубицького монастиря курсує автобусний маршрут No55 та тролейбусний No43. Потрібно доїхати до зупинки «Міст Патона». Дійшовши пішки до Наддніпрянського шосе, необхідно повернути вправо на вулицю Видубицьку, в кінці якої розташована ця обитель.

З лівобережної частини міста до монастиря їде той же автобус чи тролейбус, вийти необхідно на зупинці «Площа героїв ВВВ», і пройтися до обителі пішки.

Поширити