Поділ — нижня частина міста у живописній долині Дніпра

«Без Подолу Київ неможливий…» — так починається відома пісня Леоніда Духовного. А дійсно, цей район Киева має досить велику історію, яка починається ще з часів палеоліту. Цікавим є те, що біля відомої Замкової гори було давнє поселення людей. І воно було не маленьке, а, для тих часів, навіть велике. Там було кілька вулиць з дерев’яними тротуарами. Поділ — район ремісників, крамниць та торговців, розташований уздовж Дніпра.

Те, що Поділ почав існувати дуже давно говорять і назви вулиць, а саме вулиця Хорива, Щекавицька, Ігорівська, Братська, Борисоглібська, Нижній та Верхній вал та інші. Нижній і Верхній вал — це укріплення старого міста, а вздовж нього протікала річка Глибочиця. Укріплення поділяло місто на південне та північне. А в XIX столітті там з’явилися вулиці і почалася забудова району. В той же час і почали будувати Житній ринок, як окрему будівлю. Тоді він був найбільшим у Києві, на 1350 торговельних місць. Взагалі, раніше, з XV століття, на тому ж місці був Житній торг. А біля нього розташувався кінотеатр «Колос», який, згодом, знесли. Сам район не відрізнявся чистотою, адже там жили ремісники та торговці. Зазвичай, на перших поверхах були лавки та крамниці, а на других жили люди.

1 2

Початок вулиці Нижній Вал. На місці сьогоднішнього бульвару була річка, яка впадала в Дніпро.

3

Усім відомий Житній ринок. Зараз це достатньо занедбана будівля зі звичайним ринком. Та ціни на продукти тут великі.

4

Центральною частиною району та всього Києва з XV до XIX століття було Торжище. Воно стало центром після татаро-монгольського навалу за наказом імператора Павла. Зараз це Контрактова площа. У 1811 році була велика пожежа і основна частина дерев’яних будинків на Подолі згоріла. Але дуже швидко почалась відбудова. Проектуванням займався петербурзький архітектор Гесте. Тут був побудований і Гостинний двір, і Контрактовий дім, і багато інших історично відомих місць.

5 7

Багато хто бачив ратушу на Контрактовій, але чи всі знають, що її збудували греки? Так от, прибули греки сюди у далекому, XVII столітті. Вони православні, але прагнули мати свій храм. Так і збудували вони Греко-Синайський монастир. Роботи велись протягом двох років. Багато разів перебудовували і добудовували церкву. З самого початку мала вона три дзвони. Зараз вона збудована у стилі неокласицизму та має тільки одну дзвіницю.

9

Гостинний двір. Його реконструкцію не можуть закінчити і досі. Початок свого будівництва він бере ще на початку XIX століття. Проект був грандіозним. Це мала бути двоповерхова будівля з великою кількістю крамниць та майстерень, які були об’єднані по групах. Але пожежа 1811 року не дозволила його добудувати. У ті часи він залишався одноповерховою прямокутною будівлею. У Радянські часи його відбудували та працював він за призначенням. Пізніше його перевели на баланс «Укрреставрації», яка прагнула перебудувати його під приватний торговельний центр. Та пам’ятки культури перебудові не підлягають. Тут і почався конфлікт між міською владою і громадськими активістами. У 2013 році активісти помітили пожежу на даху. Її вважають умисною для прискорення реставрації. Але надворі 2016 рік, а архітектурний спадок так і стоїть пустий та покинутий.

10

Вулиця Сагайдачного бере свій початок з Контрактової площі і тягнеться аж до Поштової. Її також проектував архітектор Гесте. Як тільки вона не іменувалася: і вулиця Мостова, і Жданова, і Александрівська, і Кірова. Теперішню назву вона отримала тільки наприкінці XX століття. Раніше вона простягалась до вулиці Грушевського. Та свій характер та норов вона зберегла до сучасних часів, а саме з давніх давен там розташовувались дорогі магазини та могутні офіси. На початку вулиці розташувався пам’ятник гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному. Тут збереглися історичні будівлі, відомі на весь світ. Цікаво те, що вздовж вулиці немає майже ні одного дерева. За легендами, торговці дали гроші генерал-губернатору, щоб той не засаджував вулицю деревами и не затьмарював рекламні вивіски. Так і досі дерев тут не має.

25 26

12 13

На місці сучасної «Пузатої хати» був центральний гастроном. До нього звозили товари звідусіль. За площею це був величезний магазин на ті часи.

14 15

Уздовж вулиці Сагайдачного розташувалось багато провулків, з яких відкривається живописні краєвиди. На цій світлині можна побачити Андріївську церкву.

16

А ще уздовж вулиці можна знайти багато цікавих кафе та ресторанів. Наприклад, є кафе — автобус «Смачна кава», а є пирогова «Миколай», в якій можна не тільки смачно поїсти та випити кави, а ще і помитися. Так, вам не почулося, там є звичайнісінький душ. У закладає є і книжки, які можна почитати за чашкою смачного напою.

20 21 22 23

На перетині Поштової площі а вулиці Сагайдачного розташувалась церква Різдва Христова. Будували її на початку XIX століття. Відома вона тим, що у ній проводжали в останню подорож Тараса Григоровича Шевченка. Перед другою світовою війною церква була зруйнована атеїстами. А в XXI столітті, при реконструкції Поштової площі, її повністю відбудували.

17

На Контрактовій площі розташувалась стародавня, заснована у 1659 році, Києво-Могилянська академія. Її засновник — Петро Могила. Базою академії є Київська братська школа, яка мала підтримку Сагайдачного.  Зараз це один з найкращих вищих навчальних закладів України. Навчання проходить українською та англійською мовами. Для того, щоб вступити до академії, необхідно здавати окремі іспити. Окремим та унікальним іспитом є історія Києво-Могилянської академії. Її всі здають обов’язково та вивчають завчасно на спеціальних підготовчих курсах.  Ті абітурієнти, які не проходять внутрішнє тестування, не мають права вступати до академії. Це правило стосується усіх, навіть тих, кто має вищій бал за результатами зовнішнього незалежного оцінювання та шкільного аттестату. Але для тих, кто все ж таки пройшов усі випробування, чекає грандіозна посвята до студентів. На посвяті кожен читає клятву та має можливість доторкнутися до черепахи Альми, яку подарував академії перший її випускник. Черепаха вважається символом академії і науки.

18

 

Однією з головних святинь вважається церква Успіння Богородиці Пирогощі. Вона буда описана у «слові о полку Ігореві». Будували його сини Володимира Мономаха у дуже далекому 1132 році. Його багато разів руйнували та відбудовували. Роками при ньому буда школа та лікарня. Але його не обійшла стороною пожежа 1811 року. Після неї храм не відтворювали. У Радянські часи археологи, на глибині завбільшки ніж 1,2 метри, знайшли храм. Через багато років, у часи незалежної України, його відбудували у візантийському, первісному стилі. Але питання достовірності відтворення так і залишилося відкритим.

19

На Кожному куточку є різні собори та храми. Вони мають вікову історію. Багато разів руйнувались і відбудовувались.

img_2994

На кожній з вулиць Подолу можна знайти пам’ятки архітектури на перетині століть. Сучасні будиночки стоять поряд із старовинними. Деякі реставрують, а деякі, на жаль, руйнуються.

img_2977

На поодиноких, голих фасадах малюють мурали. Вони додають барв сірим будиночкам.

img_2981 img_2983 img_2986 img_2987 img_2988 img_2989 img_2991 img_3018 img_3020 img_3025 img_3027 img_3028

 

 

 

Поширити