Місток закоханих у Маріїнському парку. Або… Чортів міст?

Міст закоханих (або парковий міст) — невеличкий такий місточок у Маріїнському парку Києва, навіть не через річку — а через вулицю (Паркову), з’єднує два парки — Маріїнський та Хрещатий. Міст закоханих — одне з найбільш знакових місць Києва: тут кияни мають традицію скріплювати своє кохання різноманітними замочками. Приходять закохані парочки на місточок, вішають на них замочок, а на замку пишуть свої імена (Ваня + Олена, Яна + Антон і т.д і т.п.), й замикають його. І нехай, мовляв, кохання цих двох сердець буде так само міцним, як міць повішеного замочку. Місток зазвичай повністю увішаний замками — яблуку ніде впасти.

Але небагато людей знають, що ще однією назвою цього містка є… Чортів міст! І назва ця зовсім не випадкова. Давно, ще за часів свого першого проектування, цей міст зовсім на був символом романтики. Навпаки, він навіював цілком протилежні асоціації. Міст був повністю викладений з дерева, дошки сильно хиталися (навіть чутно було їх стук під час вітру), і в пішохода, що на цей місток ступив — була лише одну думка: аби він не провалився під ним. Саме так місток і отримав свою неофіційну назву — Чортів міст.

Раніше міст закоханих був Чортовим мостом.

mist1Цей невеличкий місток насправді має дуже давню історію. Прокладений від був, коли б ви думали — аж у далекому 1912 році (за іншими даними — 1910 року)! Він має ще одну неофіційну назва — малий міст Патона. Саме так, його спроектував батько відомого вченого Євгена Патона (архітектора та конструктора мосту Патона в Києві) — Борис. І цей міст, до своєї реконструкції у 1983р, мав дуже цікаві… властивості.
Вже під час самого погляду на цей міст було помітно: що це не романтичне, а якесь справді чортове місце. Моторошне. Міст всього-на-всього … хитався на вітру! Подує раптом сильний (або й не дуже) вітер — і це одразу відобразиться на мосту: він починав погойдуватись то в один бік, то в інший. Також чутно було гуркіт дощок, з яких був викладений міст.

Не можна сказати, що по цьому містку люди не ходили. Ходили, і ходили багато. Міст був для цього придатний. Як показав час (а міст до реконструкції простояв майже століття) — основа його була досить таки міцною й надійною. Але… коли людина на нього ступала, можна лише уявити собі її відчуття. На міст з боку було дивитися страшно — не те, щоб на нього ступати. Людина на власній шкірі відчувала весь адреналін і від гойдання стійок мосту, і від гуркоту дощечок, і від поривів вітру, що супроводжували прохід мостом.

Відчуттів додавав ще й краєвид. До речі, про цей самий краєвид. Даремно, що місток перекинуто лише через паркову алею. Вид з нього відкривається справді визначний. З одного боку видно правий берег Києва — Хрещатик, Майдан, навіть Поділ і Липки при бажанні можна  побачити. А з іншого — відкривається вид на Дніпро: кручі, могутня річка, Труханів острів на лівий берег Києва вдалечині. Ось такі краєвиди ви спостерігаєте, стоячи на дуже хиткому містку. Ну як вам? Чим не чортове місце?

Лише пізніше став мостом Закоханих.

міст закоханихА пізніше, у 1983р, на мосту було проведено реконструкцію. Старе покриття було знято, а нове — покладено. Залишили лише опору моста. Зовнішній вигляд містка значно поліпшився: замість недолугої, морально застарілої дерев’яної споруди були викладені нові декоративні дощечки — так місток став більш ефектним зовні. Але що найголовніше — міст… перестав хитатися. По ньому вже стало не так страшно ходити. Таким чином, назва Чортів міст вже остаточно залишилася виключно для історії.

Так, з небезпечного, моторошного місця (мосту, що хитається на вітру) — цей міст став затишним парковим мостиком, що органічно доповнює собою архітектуру парку. Пізніше зародилася традиція вішати на цей місток замочки (окрім замків, сюди також вішають і кольорові стрічки, прив’язують кульки, і чіпляють багато чого іншого). А 2013 року тут було встановлено пам’ятник вічному коханню.

Поширити