Як тебе не любити: за що кияни не люблять столицю?

Ми любимо, навіть обожнюємо Київ, а інколи і захоплюємося ним. Але є кілька неприємних моментів, які знайомі кожному мешканцю Києва та гостям столиці. За що ж кияни не люблять місто квітучих каштанів?yak-tebe-ne

Київські незнайки
Усім відомо, що українці – це надзвичайно відкриті і доброзичливі люди, які завжди раді витратити кілька хвилин на вказівку дороги. Проте, величезний відсоток киян, на жаль, чомусь не орієнтується в просторі. Вони ніби і раді допомогти гостям столиці, але або не знають як, або вказують невірний шлях. Погодьтесь, неодноразово, запитуючи дорогу, вам вказували зовсім на протилежний бік, не на той транспорт і, проїхавши кілька зупинок, ви опинялися бозна-де. Тому, зазвичай, легше знайти потрібний будинок/вулицю/транспорт з допомогою сучасних девайсів або ж карт, ніж запитати у «місцевих». Логічно, що навіть корінні кияни не зобов’язані знати усю карту нашої безкрайньої столиці. Це просто нереально, враховуючи темпи розростання та забудовування Києва! Проте, чомусь так завжди складається, що в необхідний час, в незнайомій частині міста навколо такі ж самі aliens/ немісцеві, як і ти.

Куди не глянь усюди реклама та вивіскиreklama
Сфера послуг в Києві розвинена досить непогано. Тільки погано в ній те, що в умовах високої конкуренції кожен намагається розповісти про свою компанію та свої послуги чи товар якомога голосніше, яскравіше, більше і оригінальніше. І, як результат, маємо те, що маємо: суцільні величезні плакати, котрі відволікають від дороги, досить часто позбавлені смаку вивіски, які не вписуються в міську архітектуру тощо. Рекламною манією страждають як великі, так і дрібні бізнесмени: перші – без коливань завісять величезним плакатом історичну будівлю в центрі міста, другі – ж розклеять мільйони яскраво-салатових і яскраво-помаранчевих рекламних листівок всюди, куди тільки зможуть дістатися. І від цього reklama2вигляд міста видається якимсь занадто барвистим, строкатим і химерним.

Глибоке метро
Щиро кажучи, мені особисто наше метро до вподоби, якщо порівнювати з деякими європейськими аналогами, які більше схожі на підземні трамваї. Проте, більшість киян жаліються, зазначаючи, що столичне метро надзвичайно глибоке і потрібно довго спускатися, а потім довго підніматися. Інколи просто шкода витраченого часу. Напевне, саме тому, часто можна побачити пасажирів метро, які порушуючи правила, бігають по ескалаторах.

Паркування на тротуарах760583
Автомобілі, здається, заполонили все місто. До вічних заторів в години пік ще можна звикнути, а от покинуті авто на тротуарах – це вже занадто! Машини, які паркуються посеред тротуару, ну просто доводять до ручки усіх киян. Гаразд ми, люди зі, слава Богу, ногами і руками і можемо відійти чи обійти. А що робити жінкам з колясками, людям похилого віку, людям з інвалідністю? Інвалідність – це соціальне явище. Ти ніколи не є неповноцінною людиною, це просто неможливо, але ти можеш відчувати себе таким. Навіть коли виходиш з дитячою коляскою з магазину і бачиш перед собою сходинки, а не з’їзд, відчуваєш себе інвалідом, а це вже, між іншим, інша дратуюча проблема – непродуманість, не обладнанність сходинок пандусами.

Незрозумілі назви кафе, барів, салонів
Ситуація в столиці в основному така ж, як і за кордоном. Сотні ресторанів, вибрати з яких можна лише кілька гідних. Але на заході назви хоча б відображають стиль закладу. В Києві ж з цим біда! Про такі назви, як «У Каті, Марії чи Люби» мова не йде. Чи може хто-небудь мені пояснити інше, чому так багато всього називається «Венеція», «Да Вінчі», «Леонардо», «Челентано», «Мафія», «Пікассо!
Київ заполонили «Венеціанські» манікюрні салони, хімчистки, бари, ресторани, перукарні. Чому? Чому потрібно іменувати салон краси «Венецією»? Хіба ви сидите на гондолі, поки вам роблять манікюр?

Переходи з фільмів жаху
У той час, як багато країн вже повністю перейшли на «зебру», наша столиця подібну реформу лише починає. А це означає, що навряд чи вдасться уникнути спуску в похмурий, заплутаний, прикрашений графіті підземний перехід, в якому одна нещасна лампочка і та ще й миготить. Майже кожен з них (навіть у центрі Києва!), позбавлений будь-якої навігації: ну це добре, коли ти не хворієш «топографічним кретинізмом», а навпаки – топографічний геній і з першого разу можеш вийти там, де необхідно. Переходи в деяких спальних районах можуть слугувати кіномайданчиком для зйомок фільмів жаху. Туди краще не спускатися, якщо бажаєш залишитись цілим і неушкодженим! Вечорами особливо їх ліпше оминати.

perehod

Крім того, деякі переходи дратують тим, що забудовані лавками і скляними кіосками. Можливо хтось скаже, що це досить зручно, мовляв спустився до переходу і купив, що необхідно. Але у моїх страшних снах там відбувається пожежа, і мене затоптують бабусі. Або я затоптую бабусь! Невідомо, що гірше. Ці всі кіоски – жорстке порушення правил пожежної безпеки. Боротьба з МАФами в столиці має, на сьогодні, таку ж стихійну і незрозумілу форму, як і виникнення цих торгових точок і торгівля «з підлоги». Ні для кого не секрет, що ці проблеми є одними з особливо складних для Києва.

Шум і гам усюди
Київ – це місто, яке інколи нагадує величезний вулик, в якому всі кудись поспішають, голосно говорять по телефону, по всюди шум від транспорту. І від цього не можливо сховатися ніде. Крім того, кожен ларьок і кожен заклад вважає, що має увімкнути свою музику на всю вулицю. Тож, не дивно, що переважна більшість жителів ходять в навушниках, заглушуючи, таким чином, шалений звуковий ритм міста.

Транспорт
Питання транспорту в столиці одне із найбільш наболілих.

По-перше, незручність транспорту (довго!!!) інколи, щоб доїхати з одного кінця міста в інший потрібна не одна година. Один мій друг живе на Академмістечку, і він почав зустрічатися з дівчиною, яка жила на Червоному хуторі. Так от, в якийсь момент він просто вирішив, що ці відносини не варті того. Це – найдовша відстань в Києві.

По-друге, переповненість транспорту в години пік – це свого роду геройство. Штурмувати маршрутку, наприклад на Троєщину, взимку в п’ятницю ввечері…ось це – досвід, який загартовує, дає певну безтурботність. Розумієш, що життя – біль, і потрібно просто це прийняти і пропустити через себе. Цікаво, що деякі кияни, знаючи таку особливість міста, намагаються «втекти» з роботи раніше аби зручно проїхатись в транспорті. Ба ні! Так думає й інша частина міста, тому години пік в столиці розмиті, особливо взимку. Вже після обіду натовп скрізь – в маршрутках, трамваях, автобусах, метро і тролейбусах.marshrutka

По-третє, стан транспорту, а саме маршруток, залишає бажати кращого. Все частіше рясніють заголовки новин: «по Києву їздить перекошена маршрутка» або «у київської маршрутки на ходу відлетіли колеса» і т.п. Нагадаю, що навесні цього року в Києві запропонували взагалі відмовитися від незручних малогабаритних маршруток. Така петиція була зареєстрована на сайті Київської міської ради. В ній зазначається, що відповідна вимога з’явилася в зв’язку з тим, що «контроль над перевізниками (станом транспортних засобів та якістю обслуговування) належним чином не здійснюється».

І на останок, система компостерів в громадському транспорті. Скажіть, чи штрафували вас за не куплений або ж не пробитий квиток? Останнє, до речі, найжахливіше – це коли ти купив квиток, але дико лінь пробиватися до компостеру, тому що він один, а людей багато, і, щоб дістатися до нього, доводиться ґрунтовно попрацювати ліктями. І ти думаєш – ну його до біса. І тут з’являється контролер і проникливо говорить: «Друже, покажіть ваш квиточок». І все…

Страшні однотипні спальні райони
Київ – це місто, яке в деяких районах нагадує якийсь радянський релікт. Це особливо помітно в спальних районах. В ті давні часи, житлове будівництво було предметом гордості: ввів в дію п’ятдесят тисяч квартир – молодець, тебе нагородили орденом. Тоді це було потрібно, адже відбувалася масова міграція людей з сіл до міста. Нині, це величезні однотипні, похмурі, бетонні споруди, які навіюють лише смуток.

Темні лицарі столиці
Київ – місто молодих: студентів, музикантів, акторів, моделей і просто цікавих і гарних людей.. Але, на жаль, столиця все ще боїться яскравих фарб – рідко де промайне рожева шевелюра або фатинова спідниця. Одяг киян відрізняється стриманістю незалежно від достатку власника. Багато хто боїться ризикувати і досі поєднує сумку за кольором з взуттям, а щоб не заплутатись в кольорах моди, вибирають все чорне. В будь-який час року! Виглядає це трохи похмуро.

І, хоч, перераховане може наштовхнути на сумні думки, все ж зазначу, що навіть вказані недоліки можуть бути перевагами. Так! Київ – це не ідеальне місто, тут багато чого потрібно змінювати, створювати, а це значить нам є куди розвиватися. Втім, наша столиця, будучи неідеальною все ж приваблює значну кількість людей, які хочуть тут жити і працювати. Мова йде не лише про українців, але і про іноземних громадян. Чомусь значна кількість іноземців переїжджають до Києва, що їх приваблює? А що саме? Це вже читайте у наступніх статтях з циклу “Як тебе не любити”.

Поширити